Зима у селі

І знов цей дощ дрібненький, наче манка,

Якийсь несправжній, як із плюшу звір.

До баби кішка ластиться ізранку,

Щоб та її не вигнала надвір.

Бо навіть кури в курнику притихли,

У будці песик виє од нудьги,

Бо ця зима – якесь суцільне лихо,

Що заступило, мов стіна, сніги.

Дід кулака показує простуді,

Що під вікном бухика, невтиха.

Тихцем од баби знов прийняв «на груди»

Й поліз на піч – подалі від гріха.

Свої у баби клопоти й тривоги.

– Даремно грядки восени укрив.

Не діду каже, на покутті Богу.

Бо дід не чує, бо первак зморив.

– Ще проростуть часник, цибуля, морква,–

Сідає баба важко на ослін. –

Он у сусіда дача без мороки,

Та й сам сусід…Не добирає слів.

А дощ колючий горобців розгонить,

Ті цвірінчать і змахують крильми.

Здіймає баба очі на ікону:

– Пошли нам, Боже, хоч деньок зими!

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ

16.01.2020р.


Джерело статті: “https://siver.com.ua/news/zima_u_seli/2020-01-17-25131”